Над мирним небом в повечір’я,
Коли диск сонячний згасав,
Серед небес шляхом ефірним
Вечірній янгол пролітав.

Він бачив мрево сумеркове,–
Вже схід індигово яскрів,–
І раптом вчув серед огрому
В житах хлоп’яти тихий спів.

Він йшов, збираючи колосся,
Полохав тиш, вінець сплітав,
Вливалось в райське суголосся
Невинне, неземне дитя...

„Благослови маленьке диво,–
Сказав Творець.– І просвіти
Хлоп’яті у цей вечір тихий
Стежину щасну серед жит!..”

А янгол усміхом святочним
Осяяв стиха маленя.
І в мрево заходу – безплотний –
У сяйві ніжних крил піднявсь.

...Отак, мов крила золотаві,
Леліла в небесах зоря.
А з безгоміння споглядало
Її тремку ясу хлоп’я...