Даруй мені, Боже, сумління і хисту, Посріблене стило, сліпих ворогів – Щоб кулі кресали об хрест чи намисто, Але не влучали у мушку між брів. Вкажи мені, Боже, солодкого друга, Який би не лив на мій сирник медок, А сина, якщо я погасну за пругом, Приставив до вуликів, дав молоток. Щоночі - молитва. По ній у долонях Зелені клубочки. Від люрексу зблиск. Куняє снага на підсонні балкону, Мов кіт муркотливий. Від аркушів - приск. Я недругів, Боже, замало любила. У церкву ходила лише на свята. Мов дівчинка – фенечки , всипала стилос Не перлами – бісером. Стежка крута… Пошли мені, Боже, просвітлену музу! Між цвітом жасмину, акації, лип Іду над болітцем. Жадання - у вузлик... До булочки в цукрі метелик прилип.
|