Спогадок дивних у мені - РІКА...
На свято нені принесла крижину!
Провулком бігла... В сіточці - хлібина.
Із-під шуги струмок у двір стікав...

Як пролісок, у серці забаг зріс:
Дарунок  – льодяні крихкі "сосонки”!
Гладенький, мутнуватий лід - іззовні.
А пластівень відбий –  побачиш ”ліс”.

Я розтрощила кригу... Наче скло,
Несла той дар... Сміялися пороги:
"Хлібина мокне!"...
                              ”Ліс” потік  під ноги...
Дівча розмарене в обійми нені йшло.

...Між серцем і двором дитинства - яр.
Там всі привітні!
                        Там – усе "на совість".
Там із покрівлі хати в дзбан дубовий
Течуть
            рудаві краплі –
                                   днів янтар...