1

Дивочні алгоритми у дощів...
У мене - зонт, в пегаса - паполома.
Окроплюють дощі зело й солому
Під вигримляння, шелех, зойки, спів...
О, безлік їх – як мурашви й кущів!

І жоден не лишав мене сухою...
Підкови райдуг зрідка в небесах.
Звикаю жити в злагоді з собою,
Тратую самоти озимий страх...

2

Повік мені (та й вам...) не розгадати:
Коли, мов блискавка, зітне коса,
Душа злетить у пекло, в небеса?
Які б від скону захистили лати?
А дощ вмовляє: ”Спати...
                                    спати...
                                                спати...”

Зажди, я допишу... Лий на плащі!
Хоча закони всі – у длані Божій,
До алгоритмів "крап...крап...крап...",
                                                     "чів-чів"...
Поет хоча б один додати зможе.