На щоглах веж зв’язку стільникового
Зависло міське швидкоплинне кохання
Між нами нулі й одиниці приховані
Поставлять хрести на загаслім екрані.

Завислий у небі смайл позолочений
Засліпить, як лампа неекономна.
Шукати твій номер, питати той чи ні!?
Людей чужих турбувати спросоння.

А де ти, Ладонько, тарифікована?
Куди занесла тебе клята мобіла?
В руці замигоче екран, крикну: Овва! На!
А там два слова горять: Я Розлюбила.