Немає нескінченних драм.
Йде героїня за куліси.
Я – не глядач. Я ж чесно грав.
Не покидай! Чим біль завісиш?

Зажди!.. Благальний в мене зір.
Рахую миті і моменти.
Он, чуєш: хвалять? Та не вір,
То ворогів аплодисменти.

Почнем спочатку все. Не йди!
Зламать сюжет – це нам під силу…
То не сльоза, то… в очі дим.
Завіса впала. Чорно-сива.