4

Сонце, пробач, під склепінням твоїм
Я назавжди втрачаю свідомість,
Сонце, для мене Ти будеш одним,
Хай я втрачу роки й послідовність.

Однойменна жриця твоя - тільки ніч,
А я, на жаль, не нетлінна,
Сонце, пробач, із мільйонів узбіч
Ти почуєш, що я половинна.

Пробач і за те, що мушу розбитися.
Розіб’юся в польоті від тебе.
Й тільки круки зможуть сміятися
Над такою жорстокістю неба.