Дно клепсидри, стіни - скло,
як іллюзія свободи.
Із миттєвостей струмком
зверху вниз
час нелічено повис.
Нам від нього нагорода -
лиш година під смерком...
Парадиз.

Смілість рук, незграбність слів,
як іллюзія кохання,
а від штори пів на пів -
світлотінь.
І, напевне, річ не в тім,
перша зустріч, чи остання.
В тім. що я тебе зустрів
на путі.

Блискавично-вічний гріх...
Нагорода він чи кара?
Прочитав би та не встиг
по очах.
В них на мить спинився час,
пристрасті вогонь примарний.
...Третій півень на зорі
прокричав.