із "усе буде добре" критично зникає кисень - в беззаконні енергозбережень спішить в нікуди. істерую, немов закликання, "все буде..! визнай!" ми - заручники різних фаз у цій амплітуді послідовники різних казок, забобонів, прелюдій деградуємо із недомовок у зайві копання. у пропорції "менше емоцій - то більше пудри" забезпечуєш перше, а я інфікуюсь останнім. із "усе буде добре" критично зникають сенси і, невірний своїй зневірі, шукаєш привід як схилити богиню займатись ранковим сексом безкисневого дня у непафосній безнадії. |