Як відшумить легкий шампанський хміль
І відпливуть бурхливих тостів ріки,
Самотність знов обступить звідусіль
І душу роздиратиме до крику.

В шаленстві цім пекельного вогню,
Який пощади не дає ніколи,
Тобі я запізніло подзвоню
І тихо простягну несмілий голос…

Як тонко дзвонить голубий кришталь!
Як солодко – над прірвою до згуби!
…І плавиться мембран холодна сталь,
Й гарячі губи дихають у губи.