Остріг
(ба ні, все-таки Острог!)
Занадто акустичне місто.
Іван Франко, “Перехресні стежки”
Тотальна сурдокамера, авжеж.
Понад усім – її самодостатність!
Тут кожен тебе ревно береже*,
Щоб ти межу не смів переступати.
Чого ти рвешся до чужинних міст
І будиш в нелояльності підозри?
Чи ж не один і той же самий світ
На повні груди й крізь вузенький розріз?
Мій любий бокре! Що тебе жене?
Спини свій біг і серця не розгнуздуй!
Побережись, бо штеко будлане
Острозька невблаганна глока куздра!**
О доле! Пострічай і підвези!
Не покидай мене на півдорозі!
Мій батько тут*** зцілився від шизи.
Чи ж я верну свій перевчений розум?
_____________________________
* Вірш утратив свою актуальність. Уже не береже.
** Глокая куздра штеко будланула бокра и курдячит бокренка. Ця кумедна фраза належить відомому російському мовознавцеві Л.В.Щербі, якою вчений демонстрував граматичне значення і смислотворчу роль суфіксів та закінчень. Див.: Успенский Л.В. Слово о словах. – К., 1987. – С. 299-303.
***В Острозькій обласній психіатричній лікарні.
|
