По пустынным бульварам ночных городов
                Я шагал одиноким здодеем...
                                                           Эд. Лимонов

Зірки вмочали золоті гілки
У фіолети. В сон м'якої ночі.
А вівці пітьми сходились в балки,
Трусили вовною на площі.

Лежала жінка десь - пухнаста панна.
Незмигно так вдивлялася у стелю.
А я пустельним йшов майданом.
Писалося життя пастеллю.

Всі існували на землі
І первозданними, й бездонними.
Край неба малиново тлів
Понад мартенами і домнами

І, розкуривши "чинаря",
Вертався я, мов "чайки" з Кафи,
Йдучи собі повільно-скоро.
Дух чи міліції наряд, -
Та брало щось мене під пахви
І підіймало вгору, вгору....