*** Пізній вечір. Учитель я. По шибках б’ють гілляки злісно. У хазяйки реве теля. Проводи все іскрять провислі. Я, як істинний мазохіст, Так над зошитами мордуюсь: Все шукаю глибинний зміст Там, де світить глобальна дурість. Раптом зблиснуло світло – й ніч Знов – укотре! – щось вийшло з ладу. Зник у сутінках комунізм, Залишивши радянську владу. “Брехунця” я зараз ввімкнув, Щоб від мене миші відстали. “Скільки збитків моральних, – почув, – У тридцятих завдав нам Сталін...” В грудях віра тверда росла На словесних дріжджах прогресів... Нащо, вітре, ти півсела Кинув знов у пітьму репресій?.. Хоч мине не один ще день, Та лютуєш ти, вітре, всує: Все ж колись електрик прийде Й комунізм реабілітує... Лиш по вулиці, де голова, Сяє світло. Повний порядок. Відвернись, моя голова! Ти ж не проти радянської влади. 27-30 січня 1989 р.
| |