У бузкових хащах заблукала доля,
Хвилями лягала на бруківку міст,
Серце шелестіло у липневім полі
І слова втрачали свій буденний зміст.

Бігла я шукати мрії і надії,
Зоряні дороги і нові пісні.
Закривало сонце променисті вії,
І душа співала, наче навесні.

Щось мене манило, як пташину в вирій,
Кликало нечутно шепотінням трав,
І зростало щастя у безодні сірій,
Як зростає ранок палкістю заграв.