Самогон… героїка… майдани… Долею дарована печаль… Чорна сталь солоного капкану. Хресний профіль скіфського меча. Грішна молитовність перед плоттю. Нерви понад шкірою, жалі… Перевислі п’яниці на плоті. Мовчазні у зорях журавлі. Це мій час… Росте туман – як вовчик. Хтось бере на себе часу гріх. І шигають звироднілі ловчі Вздовж неасфальтованих доріг. Ідеали падають, а схоже, Що на воду падає вода… «Бомже! Бомже-е-е!» – А звучить, як «Бо-оже!». Сніг – немов сорочка на свята. Радість спалахнула – і погасла. Яблук дуже хочеться і сну. На майданах політичні гасла, До яких я гірко усміхнусь. Я прощу усім за біль скловатний, Що мене шляхетно шліфував. Як помру – То не кажіть слова ті, Які я Вам Серцем не казав.
|