залило вороняччя повінню
світ насуплений
проступа крізь долоні й сутінки
лик захований

не дотягнешся дуже високо
світла стеля
зимний морок кохання вистудив
у постелі

помолись на одному подиху
біль закривши
щоб сховали тобі під подушку
тінь із крилами