Дрібно-дрібно ступати, як гейша. Слизька дорога Не посипана сіллю. Так солодко їй нівроку! Від зупинки до дому ще довго, немов до Бога: Крок, півкроку, упала, піднялася, ще півкроку. Тілопади, слизота, синець на коліні синій, (Але й гепнулась, крале! Ще б розуму додалося!) Розлетілися з сумки роки, сподівання, тіні, Цигарки, телефон і шампунь для сухого волосся. Ну ж, підводься, кобітко. Не личить отак лежати На перині снігів – і метелиця хай постелить! Ти метеликом сірим хутенько летиш до хати, Загарована, гей би повія на двох постелях. Ще дітей із садочка, іще в магазин, і друга Світить зміна. І зірка різдвяна горить – не гріє, Білий місяць звисає – така паляниця кругла, І тече макіяж – божевільна така завія. Дрібно-дрібно… І дрібочка серця іще тріпоче… Ще обвітрені губи ворушаться – та – ні звуку… Що ж ти плачеш, дурепа? Молитву яку шепочеш? - Руку, любий. Подай мені зараз холодну руку…
|