Вдих. І видих. І доста. І досвід стоїть на чатах, А у чатах – глухе безгоміння – кричи та вий. Чай і час охолонуть, і ми навчимось мовчати, І стечемо прозоро, як краплі, з Господніх вій – Крап! - і крапка. І ці криптограми води та листя, Ці тіла безтілесні, ця осінь і ці дими… Ти не злився на мене, ти просто зі мною злився, Та із двох половинок стулилось невміло «ми» – Невагоме, мов подих. Зимових вокзалів проща, Де вагомо – вагони, де сніг, як життя – іде. А усе, що по тому – означено просто – «тощо». А усе, що по всьому – скорочено – «і т.д.».
|