Маленький дзвін і літургія неба,
І непрочитаний тайнопис сірих крил,
А ти дощам рахуєш мокрі ребра,
Ти - не людина, ти - двоногий звір.

Ти чуєш тільки свій камінний голос,
Ти п'єш з калюжі обриси німі,
Ти - не людина, ти - північний полюс,
Ти - прихисток для вічної зими.

Маленький дзвін і панахида літу,
Тече трава у вирії чужі,
Але тобі цього не зрозуміти,
У тебе стрес, ти майже на межі.