В чорному лоні дому чужого
В тебе, коханко, всього удосталь:
Маєш Орфея і царську тогу,
Маєш гарячу, як в пеклі, постіль.

Плаче свіча на плечі нічному,
Вікнами в небо вростають ікони,
Ти в печінках вже у цього дому,
Зірко колюча й на смак солона.

Не прикривайся від Бога дахом,
Щастя твоє - синьоокий привид.
Будеш котитись Чумацьким Шляхом,
Вже для вигнання знайдено привід.