То, мабуть, вік… А може, просто пам’ять,
Зробивши коло, повернулась знов.
Згадалось все, що забував роками:
І перший крок, і сльози, і любов.

Перегортаю пам’яті сторінки,
Подій і дат, які вже відбулись…
Від часником натертої шкоринки
До камінця, що вистрелив я ввись.

І той кислючий щавель журавлиний,
Що ми збирали рано повесні,
І дотик щастя з тих часів донині
Сльозою відгукнувся у мені.