Ось іще один впав…
Прокотився по мокрій бруківці,
І лискучим бочком
На щербатий камінчик приліг,
Наче згусток життя,
Що завмер на холодній долівці,
Наче згусток часу,
Що так швидко закінчився, збіг.

Все. Дозрів, докотився
І ліг на саменькому краю,
Бо усе, що прожив,
Він у себе ввібрав і зберіг.
Нахиляюсь, беру
І до серця його притискаю —
Цей холодний каштанчик —
Маленький життя оберіг.