Вчора й завжди, із жовтавої рані                                
Київ злітає в степи повітряні

З брам обважнілих роняє ключі                                                                    
Множений людом на тисячу тисяч
В лиця вдивляється – з ким вознестися?                  
Листя вохристе завихрюючи...  

Вчора і завжди з тобою й без тебе –
Київ злітає в повітряні степи                          
Все нелетюче струсивши униз…
                                                                         
Хай це не зараз – хай за хвилину
Через життя… Але неба долина                           .
Замислу велич знакує і змисл…