Я в порожньому кафе… У кишені – п*ять «зелених» І блондинка «під шафе» Звабно зиркає на мене, А мені вже все одно: Сльози, сміх, дешева слава… Я дивлюсь, дивлюсь на дно, А на дні лиш чорна кава. Чорна кава, чорна кава Ти - моя сумна забава... Чорна кава, жовті дні... І моя печаль на дні. Тут колись сиділи вдвох… За вікном сміялось літо… Мабуть, знає тільки Бог, Де блукаєш ти по світу… Сірий, мокрий листопад Там, за вікнами кафе, Тут – лиш кави аромат… І блондинка «під шафе»… Чорна кава, чорна кава Ти - моя сумна забава... Чорна кава, жовті дні... І моя печаль на дні. Боже! Як я ще не вмер – Так давно тебе чекаю… Де блукаєш ти тепер Мабуть, навіть Бог не знає… Що ж, я плакати не буду… Я кохав тебе одну… Плюну…блін…про все забуду… І блондинці підморгну. Чорна кава, чорна кава Ти - моя сумна забава... Чорна кава, жовті дні... І моя печаль на дні.
|