Червень. Вечір червоніє.
Літо. Тіло плине течією життя.
Жнив вагота іще в майбутнім.
Трикутника скрут
Кільцем скручується.
Вістря — скруглюються.
Чудуваємо.
Що ж маємо?
Маєток з таблетку,
Талану твань,
Рам’я ран,
Ранг блазня
Та ще казна-що.
Казна моя —
хіба-що
Хмари та хвилі,
Хорі та хирі,
Та химерні плани…
Тільки не плакати.
Краще сплачувати борги.
Борони їх, Боже,
Я вже не зможу.

12 червня 1998 р.