Переплетене коріння наче руки,
Наче віти, переплетене волосся.
Де чиє, не знає навіть вітер,
Що мандрує у вселенськім безголоссі.

Наче душі наші злиті, плинуть води,
Наче ріки, ми впадаємо в безодню.
Де хто є, не розбере й Великий,
Що здіймає хвилі по просторах водних.

Наче долі наші, землі-континенти.
Не зійтись їм, не з'єднатись мимоволі.
Долі, долі наші! У сім Божім світі
Не зустрітись вам й не знатись вам ніколи.

16 вересня 1994 р.