ДІВЧАТАМ Поету краще не женитись, Бо він шукатиме вночі Не як до жінки підступитись, А до поезії ключі. Піде сама собі дружина За двох кохати і страждати, А в нього думка все єдина: І те, і це заримувати... Він дбатиме не про достаток, Творитиме в сім’ї не те – Писатиме складний початок Або закінчення просте. А з’являться у нього діти – Підкинуть ще одну проблему, Та буде він не їм радіти – Писатиме про них поему. Затупляться ножі й лопати, Зима насипле снігу в двір – А в нього час не ґаздувати – Записувати на папір. Хоч обіцяє всім без міри Кохання і до щастя злетів, Не йміть йому, дівчата, віри І не закохуйтесь в поетів.
|