Тетяна Ратушняк Деталь інтер’єру Я такий же предмет, як звичайна деталь інтер’єру І властивий мені строгий стиль і безумств елемент. Маю розмір якийсь, гаму фарб, і призначення, й міру, І архів почуттів під пилюкою, мов постамент. Я герань на вікні, не полита дбайливо рукою, Не розкритий підручник з сторінками таємних гріхів. Я ложе блакитне, що в ніч не стікає рікою, І надломлений крик даленіючих синіх птахів. Я звичайний предмет. Як молитвеник для атеїста, Як малюнок Ван Гога для пари осліплих очей. Мені сонця не бачити, що за вікном золотиться, Таємничий підтекст не пізнаю ніколи ачей. Я такий же предмет, як деталь в старовинному домі. Берегти мене можна, чи пожбурити в річку, на дно. Коли падаю вниз, то втрачаю вершини відомі І призначення власне шукаю єдине-одно.
|