Біжи, коханий, утікай від мене. Он бачиш, крила вже мої розкриті навстіж. І обрій запалав мов орифлама Пожежами майбутніх втрат і знаджень. Мерщій біжи, не оглядайсь на мене. Не наша доля бути разом, любий. Вже не стискатимуть крила твої рамена І болю зойк не розриває губи. Не обертайсь! І я не обернуся. Не стрітися очима: льод і попіл. Не застогну і навіть не здригнуся, І не застигну мов дружина Лота. Безмежжя вир і поринання в простір Полиш мені. Не нарікай за ваду. Он відліта мов птах той за виднокруг Моє кохання, вибачивши зраду. Біжи, ступай ген попелом і пилом. Скоріш додому й замикайсь у хаті. Не нам злітати разом в щастя вирі, Одягненим в безмежжя й шалу шати. Ну ж бо... Летім, мій голубе, ось крила!.. 11-14-15 січня 1995 р.
|