лише на світанні лише підійди до воріт побудь баранцем я любила збирати вовну давай про весну говорить говорить говорить від першої паски до казки найглибшого дзвону а ратиці – в серце і кратери бавлять слова з прикритого рота закрапали пружні гаївки то злива – не злива а відзимок тугу злива на пасмуги пасма статево розбитої дівки Ерміньо Ермусьо прийшла освятила ножа та рана сьогодні пробачте настільки невтішна давай про весну: зародилось одненьке лоша гойдаєсь над паскою вщент заблукалий Крішна
|