І тільки тінь нетлінна жде
Свого господаря.Чекає...
А він не йде, а він не йде,
Він під землею спочиває.

Пліч-о-пліч з нею мандрував.
Ділив і успіхи й тривоги.
Він з тінню разом пирував,
І йшов із тінню нога в ногу

Життям по селам і містам
Шляхами, тернами, стежками.
Їй нарікать не мав підстав.
Але ж обрік її на драму.

Печаль, печаль, печаль, печаль...
А тінь стоїть розкинув руки.
І вже нема його плеча.
Вона ж чека без сліз, без муки.