Опубликовано: 2008.05.16
Поэтический раздел: Интимная лирика

Сергий Рожко

***

Ця відлига, як біль
і цей біль, як відлига весни,
Коли кров з-під руки,
що цнотливо приховує рану,
То крізь серце – твій посміх навиліт,
Осів і не встану,
Як солдат, поцілований кулею
в погляду синь...
І байдуже дивилося Небо
очима калюж
На виставу земну,
що спрадавна іде без антракту.
Ми – аматори в цьому театрі,
і всі – без контракту,
Тільки інколи хтось із “масовки”
отримує туш.
Ця відлига, як біль,
і, напевно, минає вже криз.
Без наркозу хірурги
на серці заштопали рану.
Кастаньєти дощу
підіграють весні наостанок,
І в калюжах опиниться Небо,
зірвавшись униз.

2008
© СеРж Ко
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/13416/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG