Відключу мобільний телефон.
Буду тишу слухати квітневу...
Смерті репетиція – цей сон
І оцей пекельний рай без Єви,
Де єдина радість – пити спирт
І печаль чекати первозданну,
Повернувши з білої тропи
На тропу невидиму, останню,
Де нема ні нервів, ні бажань,
Ні дельфінів, ні легенд, ні коней...
Тільки струнно-воскова межа,
Кольори і запахи іконні.

Прах і порох...
Пісня і пісок...
Кров і глина...
Бантики й бандити...
Падають і падають з казок
Райських яблук злі метеорити.

Вже нема ні літа, ні весни...
Лиш безмежна осінь, осінь, оси...

Я включу «мобільник» –
А вони
Задзвенять
В болючім
Безголоссі.