Білого каменю смуток
важкий і тягучий
як сіль.
З дна моря
зачерпує музику простору.
Ніч
заходить по пояс
у воду,
падають мушлі
у сон,
на білій дорозі
вітер
зілля омани
знайшов.

Випікає печаль
тавро
на білому тілі
місяця,
білий камінь
упав на дно
і світиться…