від таких думок
тремтить і повітря
йому зле
в моїх легенях

втрачаю контури чемності

боляче
виглядати дорогу
що пручається поцілункам
задрипаних шин
обіймати
натягнуті до сліз
очі
голосити ранетно
коло яблуневих сідниць
де шматувала горло Синьоока
своїм соком

тепер подумую
дихати рівно
навіть закоханою