Прощай, поете наш! ти чесно в світі жив, Працюючи, не знав ти зради; Із шляху певного тебе не відхилив Ні острах, ні життя принади. За роки довгії, що ти прожив між нас, Енергії в тобі не вбито, І ти, вмираючи, життя в останній час Казав: "Як мало пережито!" Ти жити ще бажав, щоб працювати знов, Бо працю тільки розпочато; Ти все зробив, що міг, але як відійшов, То діла все ще в нас багато. Чи можна ж діячів таких, як ти, знайти? Їх вельми в нашім краї мало! Не раз дивившись, як старий працюєш ти, Молодшим соромно ставало! Ласкавим голосом пісень ти нам давав У наше чесне діло віру, І голос радощів й надії проводжав Твою, тепер розбиту, ліру. І от замовк твій глас, погас промінь ясний, Що в темному світив околі... Але не вмре поет у пам'яті людській! Згадаємо тебе в недоленьці лихій І в кращий час нової долі! |