у цім павільйоні пахло не тільки чаєм
тут губи бігли назустріч торкались і    
                                              розбігались
тепер лиш лелека бездітно    
                               розводить плечами
і шастають погляди мов одинокі
                                                    шакали

сакура доростає до сонця до мене
що й терпнуть птахи якраз в
                                епіцентрі польоту
від остраху смерті пересихають
                                                  катрени
і щоб матюкнутись щиро не
                                        вистачає нот

а рідна домівка по той бік твого
                                                    смутку
і сльози прорвали дамбу неначе
                                                    уперше
марно шукати русалок задля рятунку
залоскотати тут можуть хіба що    
                                                      гейші