Обкрадена, спаплюжена, голим тілом світить, Мов покритка, жебракує народна освіта. З династії Луначарських, школи Хижнякових Чітко гнула піонерів партії в підкови. Часто ставила спектаклі наросвітній свиті, Де актор і постановник завжди був учитель. Йде постійно на урок, хай там з неба камінь! То з учнями він на Ви, то вась-вась з батьками. Вміє вчитель-супермен з буднів зробить свято, А за всі труди йому--мізерна зарплата. Прийде в школу хтось з батьків--зніма капелюха, Сповідь кожного із них, як батюшка, слуха. Яка б в дядька не була, чи у тітки, пика, Ти піддакуй і мовчи, цяця невелика! То пожежник, то кравець--сам директор школи. Вчителів загін веде, ніби мінним полем. То спортзали не дають, в учня знайшли воші, На паливо виконком затискує гроші. Пішла вчителька в декрет, замінити ніким. Час надходить оформлять пенсію за віком. Встигни скрізь, хоч розірвись. Розірвавсь- не бризни! В ювілей значок дадуть з відкупу Вітчизни. Ще по батькові зовуть. На екзамен -квіти... Як закінчиш ти ремонт, йди в відпустку літом! |