В усякого бува по-хлопськи і по-панськи.
То жилисто жили, то... піна над шампанським.

То блискавки нічні, то райдуги над пеклом.
І – радісні сніги, і допотопна спека.

То як раби рабів, то раптом – як повстанці!..
Ще ідол в нас... і вже Христос у вишиванці.

Безжальні, як вогонь, нам сняться ще татари.
То барськи нам отак, як п’яному у барі.
То сумно знов – немов на кінському базарі.

Такий от парадокс. Таке лиш те, що знаєм.
То є для чогось тут – то знову нас немає...