Розчинилося літо, неначе одне із видінь,
Заливши позаду курортних історій сувої.
Заховавши купальник, осінню натягую лінь.
До наступного літа безжально прощаюсь з тобою.

Відкладаю натхнення до завтра, до вчора, до літа.
Вимикаю сумління і кутаю мозок в сонливість.
Вже не сонцем палючим - пледом смугастим зігріта.
Засинаю... Надовго... Морфею віддавшись на милість.