Опубликовано: 2008.02.09
Поэтический раздел: Переводы

Владимир Самойленко

СОРОК ЛІТ (З БЕРАНЖЕ)

П'єр-Жан Беранже

Ви без жалю весни своєї
Даруєте мені розцвіт,
Коли над юністю моєю
Лягли вагою сорок літ.
Простенька дівчина любила
Мене колись, і я вмлівав...
Ні, покохати вас несила
Так, як Марусю я кохав.

Дзеркала пишний ваш видочок
Малюють в шатах дорогих.
В Марусі дзеркальця кусочок
Мені здавався краще всіх.
Без занавісів постіль білу
Уранці промінь осівав...
Ні, покохати вас несила
Так, як Марусю я кохав.

На вас убрану я дивлюся,
В кареті їздите ви скрізь.
Моя непишная Маруся
Ходила пішки сміючись;
На всіх очицями зорила,
Ті оченьки я ревнував...
Ні, покохати вас несила
Так, як Марусю я кохав.

Блискучий розум ваш уміє
Пісні будити у співцях.
Маруся ж - потаїть не смію -
Читала навіть по складах.
І хоч не красно й говорила, -
Кохання бог їй річ давав -
Ні, покохати вас несила
Так, як Марусю я кохав.

Ви кращі неї, що й казати!
В вас серце б'ється гарячіш;
Ви більше й розумом багаті,
В вас очі дивляться ніжніш.
Але тоді в мені любила
Вся юна сила, що я мав,
І вже кохати вас несила
Так, як Марусю я кохав.

1887
© Владимир Самойленко
Текст выверен и опубликован: Александр Некрот

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/11507/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG