— Україна для мене —
другий Китай, —
Ду Фу крадькома сльозу витирає.

Пригадую, що Ду Фу
був звільнений від податків
та воєнної служби,
позаяк належав
до касти чиновників.

З кущів шелест доноситься.
— Мабуть, Лі Бо з пляшкою, —
пожвавився Ду Фу.
— Ні, це Лі То.
Але також з пляшкою, —
заспокоюю поета.

Літо.
Не бабине, не тітчине…
Літо належить юним дівчаткам
у коротких спідничках,
на кожній — реп’яхи чоловічих поглядів.

— Е, брате Ва Си Лю,
якщо за кожною спідницею
голову завертати,
вірша не напишеш.
— Чиновником буду, напишу.

Чиновникам всюди Китай,
поетам — Україна.