КОРОНА І СКІПЕТР 1 І не додати й не відняти. Мудрець паяц і дурень цар. Потрібно двері відчиняти, Та вчора страчений швейцар. Його величність в чорнім фраці, І у паяца все о’кей. Схиляє голову лакей… Такий собі розподіл праці. 2 Сидить похмурий імператор, Гикає збоку п’яний дяк. Взялась дружина помирати, Та не помре стара ніяк. Що ніч — приходить проститутка, З найблагородніших княгинь. А на горищі плаче дудка, І тихо шепчуться боги. 3 На лисій маківці — корона, Нап’ята задом наперед. Не тільки Бог царя боронить, А й набакирений берет — Престолу вірна охорона, Цей всюдисущий супермен. А простолюдинів хоронять І не запитують імен. 4 Корони вічний ореол, Як вісь планети, скіпетр. Він любить чоботи зі скрипом І вболіває за футбол. А чималеньке черевце, — Ознака суперінтелекту. Він і геройський офіцер, І усіма шановний лектор.
|