Мовчи, мовчи, стара, не каркай.
Утік би, та тримає повідок.
Час вухо звів, неначе звів курок,
життя хапає знов за барки.

Холодне серце опустив у чарку,
повісив душу на гвіздок...
Спочив серед пластмасових квіток.
Пішов з життя, мов загасив цигарку.