Течуть стежки, вливаються в дорогу.
Моря майданів вийшли з берегів.
Пливуть шапки — і друзів й ворогів,
пливуть і тонуть, зняті перед Богом.

Шоломи мідні юних вояків,
розкішні й сірі капелюхи знаті —
пливуть і тонуть. Поки ще не знати,
чи лавр, чи терен — в плетиві вінків.

Пливуть, пливуть… Розходяться круги,
мов біло-чорні, чорно-білі смуги…
Тут лавр і терен. Друзі й вороги.

І друг простить. І ворог стане другом.
Тяжкі, як жорна, тягнуть вниз борги.
Та Слово Боже — рятувальним кругом.