Ще вчора я квiтки їв
iз рук твоїх.
Сьогоднi красень Київ
тобi пiд ноги лiг.

Упала ниць столиця,
лежить, мов собача...
I тiльки тiнь на лицях,
i тiльки бiль в очах.

Як лiсове озерце
враз вигулькнув майдан.
Пiд ноги впало серце,
i покотивсь каштан.

Думки волають хором,
як веснянi коти...
Це лиш уява хвора,
це страх мiй покотивсь.

Тебе вiтає Київ,
у тебе рандеву...
Ще вчора я квiтки їв,
а нинi їм траву.