Вночі у неба колір чорносливу і незвичайний запах новизни, Можливо, небо ближче до весни, але суцільно сніжне. І, на диво, весняне свіжістю. Тим часом я для іспиту з теорії буття шукаю в небі магію Різдва, і погляд стомлений Різдво шукає і тане в мороці…А десь співає ангельський хор рапсодію. Слова – божественні. Тремтить орган. Лишень акорди свіжостворених пісень під подушкою. Лихо моє, лихо… наспівую різдвяній зірці тихо; хай Греція насниться нам. І Крит. І Мальта, мабуть. (Вичерпна блакить очей, але не моря.) Також небо. І час від часу зірка уві сні розкидає ледь видимі вогні. Мільйон вогнів. Візьму її до себе, де рук тепло і подиху тепло; а з вулиці загляне через скло різдвяний ангел. Теплий і білявий, з волоссям, як духмяні літні трави. Він прикладе долоні до Різдва і свіжим снігом сказані слова і роздуми очистить…Сіре, сиве, втрачає небо колір чорносливу, захоплюючись ранком. Тільки я, забувши про теорію буття, дивлюсь у бік, де ніч іще жива - переживаю магію Різдва...
|