"Викривши й довівши мою зраду,
Чоловік мій — сам Алі-Азіс —
Дав собі на це розумну раду:
Хутко обміняв мене на рис.

Та живуть не вічно в світі люди.
Незабаром вмер Азіс-Алі.
До його могили звідусюди
Жебраки й жебрачки поповзли.

З ними й я прийшла. В могильний морок
Промовляла: “Ах, Алі-Азіс,
Ти би мав, напевно, разів сорок
За життя  мінять мене на рис!"