Дослідження  художньої сугестії під час менеджерської діяльності  з авторськими текстами.

На початку пропоную Вашій увазі «креативні» поради  мудрого дідуся Савки в роботі над проблемами «художності» в авторських текстах:
•   Поважайте свій час: починайте образ і закінчуйте його вчасно!
•   Не думайте, що образи  роблять  щось погане у своїх середовищах.
•   Моделювання образу з середини! Поставте спочатку себе на місце образу та  творчого процесу його «життя» і зв'язуйте його з зовнішнім світом.
•   Побудуйте свої відносини з усіма образами твору і поділиться своїми ідеями з ними.
•   Слухайте «потреби» образів у творі.
•   Будьте відкриті для запитань та ідей  усіх без винятку образів.
•   Заохочуйте співпрацю та зв'язки всередині групи образів.
•   Продемонструйте зразок    образу без слів.
•   Зробіть  особисто, якщо все просто, в вашому образі.
•   Диференціювати все текстове середовище, коли  не можливо виразити свою думку.
•   Надавайте усім  образам можливість ділитися своїми думками  та власними інтересами протягом  творчого процесу.
•   Інформаційна модель авторського тексту  дає  читачам право на голос і право на вибір форматів.
•   Моделювання образів змішаного типу примушує усіх авторів до креативного мислення.
•   Проводьте диференціаціацію моделей  заради локалізації пізнаного.
•   Спрощуйте  ускладнені моделі, а не просто презентуйте її з уявлень, як наче для вас це  ніщо!
•   Обирайте модельні стратегії співробітництва з образами в текстах.
•   Проектуйте створення інформаційної моделі образу з найменших дрібниць.
•   Інформаційні моделі  усіх образів  уже в тексті! Проте  - це ще не ВСЕ! Форматуйте зв’язки між ними.


Креативні підходи до проблем  і творче моделювання об’єкта - це дві тісно пов'язані категорії. Дискусії про те, як їх розділяти, йдуть до цих пір, але в нашій художній традиції прийнято вважати, що творчість - це процес створення чогось нового при розв’язуванні проблемних ситуацій, а креативність - це здатність людини здійснювати цей процес, породжувати нові ідеї.
В англомовній традиції все трохи інакше, тому що там є термін creativity . Він є більш широким, так як в нього можуть бути включені і творчі здібності, і явища, і стадії, і стани, і процеси. Термін «креативність» - зліпок з англомовного терміна creativity - прийшов до нас кілька десятиліть назад. І він є аналогом терміна «творчі здібності», який у вітчизняній психології вивчається вже давно.
Психологія креативності займається дослідженням різних аспектів творчої діяльності людини. В рамках вивчення образних сторін креативності аналізується те, які віртуальні зони мозку активуються, коли людина займається художніми образами і творчою художньою діяльністю. У дослідженнях когнітивних аспектів креативності вивчають, як народжуються ідеї, звідки береться інсайт, як пам'ять, знання і увагу впливають на креативність.
Є різні моделі творчого процесу і творчого мислення. Наприклад, стадійна модель Уоллеса. Насправді він багато в чому перефразував ідеї Пуанкаре, але виділення стадій творчого процесу асоціюється саме з ідеями Уоллеса.
Отто Сальтісон запропонував модель репродуктивного мислення, в рамках якої були виділені різні методи і операції, що допомагають людині вирішити творчу задачу. При цьому передбачалося, що навіть найоригінальніші творчі ідеї ґрунтуються на вже наявному знанні, а самі нестандартні завдання вирішуються з використанням готових або вже наявних в досвіді або оточенні людини методів і підходів. На противагу поглядам Отто Сальтісону представники гештальтпсихології робили акцент на інсайті, який призводить до несподіваного рішення задачі в результаті творчого осяяння.
Є багато методів розвитку здатності творчо та образно мислити. Всім відомий образний  штурм від вражень та аналізу, з одного боку він  є методом спільної творчості, що допомагає генерувати оригінальні ідеї або вирішувати поставлену задачу. З іншого боку, участь в роботі групи образного штурму допомагає людині розвивати свою креативність, так як, породжуючи творчі ідеї, ми паралельно розвиваємо і свою креативність - здатність генерувати щось нове й оригінальне. Тому образний штурм може сприяти розвитку здатності мислити нестандартно.
Є алгоритмічні і неалгоритмічних методи розвитку креативності. Наприклад, морфологічний аналіз дрібниць та елементів образів - один з алгоритмічних методів - являє собою жорстку послідовність кроків, в кінцевому підсумку призводять до появи нестандартних ідей. Відповідно до цього методу, потрібно взяти об'єкт для розробки, виділити кілька його абстрактних характеристик і по кожній характеристиці накидати всі можливі варіанти її виконання - від самих зрозумілих і очевидних до незвичайних і божевільних.
Припустимо, ми беремо в якості об'єкта шафу. Яка може бути форма шафи? Підбираємо найрізноманітніші варіанти її форми: шафа може бути овальною, у вигляді знака нескінченності, круглою. Накидавши безліч таких ідей, переходимо до іншої характеристиці шафи - до матеріалу, з якого вона виготовлена. Незалежно від першої характеристики пропонуємо варіанти матеріалу: дерево, метал, пісок, кахель, дим, шоколад, лід і так далі - все, що хочете, можуть бути тисячі варіантів. А потім анімує динамічні процеси над цією шафою. Отже, починаємо комбінувати варіанти по першій характеристиці шафи з варіантами по другій. Навіть якщо з'єднувати випадковим чином, виходять дуже цікаві ідеї. Наприклад, можна зробити шафу з шоколаду овальної форми. На перший погляд, ідея божевільна, але, якщо на вході в магазин солодощів побачити  обретаючу овальну шоколадну шафу, рекламне рішення може зіграти на користь популярності цього магазину.
Цей метод, морфологічний аналіз, не вимагає породження творчих ідей як таких, а просто пропонує виконувати покрокові дії. Потім, комбінуючи результати підбору варіантів по кожній обраній характеристиці, можна отримати оригінальні і незвичайні ідеї.
Метод синектики для розв'язання творчого завдання і продукування оригінальних ідей та образів використовує аналогії і метафори(метонімію): принцип функціонування механізму або живої істоти з однієї сфери використовується в зовсім іншій сфері життя. Розмірковуючи таким чином, ми справляємося із завданням і розвиваємо творчі здібності.
Радянський інженер Генріх Альтшуллер створив теорію рішення винахідницьких завдань (ТРВЗ). Він проаналізував численні патенти на винаходи і виділив кілька десятків принципів, використовуючи які можна вирішити багато творчих завдань (насамперед в технічній сфері). Практикуючись в класифікації завдань і підборі відповідних принципів рішення для них, використовуючи ТРВЗ, також можуть бути розроблені свою креативність.
Коли ми йдемо додому по добре відомої дорозі, ми все заздалегідь знаємо, скільки це займе часу, які будинки будуть по шляху і так далі. Нам нудно. Але якщо спробувати пошукати щось таке, чого ми ще не бачили, ми виявимо, що на цьому добре відомому шляху багато ми раніше не помічали. При бажанні ми неодмінно знайдемо щось нове: жовтий автомобіль з червоними смугами, незвичайного людини, дерево дивної форми, хмара химерних обрисів і так далі.
Така проста тренування поступово перемкне наш погляд зі звичних речей на пошук чого нового, цікавого, незвичайного. А там вже рукою подати до креативних ідей і нових винаходів.
Групова творчість авторів почало активно вивчатися після появи концепції мозкового штурму. Мозковий штурм - віха в розвитку уявлень про спільної творчої діяльності. Алекс Осборн, засновник цього методу, вважав його більш ефективним в порівнянні з індивідуальним.
І дійсно, в компанії однодумців добре творити і генерувати нові ідеї. Але ж в групі багато людей. Якщо скласти всі індивідуальні внески учасників групи і поділити загальну групову ефективність на кількість учасників, ми отримаємо середній творчий внесок кожного. Виявилося, що в багатьох випадках індивідуальне творчість виявляється значно більш продуктивною, ніж групова. Але все ж є такі групові формати, в яких їх переваги перекривають недоліки. Наприклад, коли в групі багато учасників, три-п'ять чоловік, вони можуть так добре спрацюватися і не заважати один одному, що внесок кожного в групову продуктивність виявиться вище, ніж в разі індивідуальної роботи цих же людей.
У науковій літературі представлені численні дослідження взаємної когнітивної стимуляції в умовах групового творчості. Коли людина чує чужу ідею, вона може наштовхнути його на свою власну оригінальну ідею. У багатьох експериментальних дослідженнях якраз вивчається те, яким чином на когнітивному, інформаційному рівні надійшла в якості стимулу зовнішня ідея привела до породження людиною своєї власної.
Були запропоновані різні моделі, які пояснюють механізми взаємної когнітивної стимуляції в умовах групового творчості. Наприклад, матрична модель, яка описує ймовірність знаходження в пам'яті різних ідей, асоціативно пов'язаних з почутою ідеєю іншої людини. Ця модель описує те, яким чином відбувається активація власних змістів в пам'яті у відповідь на когнітивні стимули ззовні.

Життєвий цикл креативних «образів»  в  мистецьких організаціях.
У кожній організації є свої цілі, свій профіль, своя структура. Тому і роль групової творчої діяльності в кожній організації своя. Якщо організація – рекламне основне  агентство, тоді мозковий штурм може бути основою його діяльності, адже постійно треба щось придумувати. І навпаки, в армійському підрозділі, якому потрібно вирішити нестандартну задачу, групова робота, навіть творча, в силу жорсткої ієрархії буде, швидше за все, відбуватиметься інакше. Може прозвучати багато ідей, але вага пропозицій начальника цього підрозділу буде, швидше за все, вищими порівняно з пропозиціями інших учасників групового обговорення; та й фінальне рішення буде приймати саме він, беручи за нього на себе всю повноту відповідальності.

Як знайти оптимальне співвідношення групової та індивідуальної роботи над авторським текстом? Наприклад, в організації, в якій домінує індивідуальний стиль роботи співробітників, виникла проблема з творчим кліматом і інноваційністю. Що робити? Додавання нового групового формату, наприклад тренінгу   або спільного пікніка, може допомогти вирішити проблему. Якщо оптимальне співвідношення між індивідуальними і груповими формами роботи знайдено, вони можуть дуже добре доповнювати один одного: щось робиться індивідуально, потім здійснюється ривок в форматі спільної творчості, а потім, вже на більш високому рівні творчої продуктивності, може знову здійснюватися індивідуальна робота. Оптимальне поєднання цих двох форм роботи - мрія багатьох інноваційних менеджерів.