ДУХОВНІ СВІТИ ЗОЛОТОКОСОЇ

Невеличкі авторські нотатки Катерини Калитко у «Посібнику зі створення світу» добродушно зустрічають читача і заодно намовляють до духовного знайомства, тобто до розмови про життя.
Чудесні, незбагнені світи виявляються у поезії чарівної мавки України!
Все може втриматися в голові читача ! Адже цьому сприяє гартована та гінка дотепність думок про боготворчу трутизну поезії.
Навіть трикляті перечитування творів ради того, аби повторити відтворення чарівного здійснення в уяві образів сьогоднішніх володарів духу провокують у читача Катерини особливо вільне безумство.
Та все-таки, особливо космічний настрій ліричної щирості Катерини сприяє тому заглибленню в зміст світостворення, що читач виявляє себе у глибокому проваллі духу.
Яка ж чарівність цього стану?
Надмірна у суті вільного, але високого античного, міфічного пафосу, Катерина пропонує перший вірш читачам, немов творець пропонує еллінський пейзаж ночі.
Ця замальовка удавано підозріла, як для першого вірша із «Посібника ...», на що не звертайте особливої уваги. Адже мандрівка нічним морем з троянським конем та сучасником – це сподівання на перше духовне діло душі. Авжеж, до того, що є приємною згадкою про того, кого кохала.
Ясноголоса Катерина Калитко – творець переможного контакту з "невитвореними уявами". Ось чому? Примара снів – це лише світ спогадів авторки, тобто зразок потойбічної реальності. А ліричні міражі, немов Живописна манна сну  вимальовує  буревій душі в сьогоднішньому бутті. По цю сторону буття творець як софіст, чемність якого може визначатися лише чистою совістю.
Так, перед власним створінням. А чи завжди так у Катерини Калитко?
Так, завжди. Бо вона при святому ділі душі.
Про це свідчить поема сну «Золотий Гіпаніс», де спотворення людини відбувається в ідеальних символах прожитого часу. Отже, реалії снів авторки – це зразки відчутого та витвореного у минулому. З іншого боку, її творчість напрямлена на майбутнє буття у космосі, у вирії галактик.
Велелюдна навала на «гаркаве убозтво землі» не стомлює поезію золотокосої, скоріше витворює символи розірваної на шматки ліричної героїні, котра, як з’ясовується в кінці світостворення, зцілює усі богонатхнені душі.
До речі , у її творчості добре запам’ятовуються сповито-витворені  образи, проте дуже складні їхні метаморфози. Її художній стиль– це стиль багатозначних змін і містифікацій «Практичного світостворення», а це дозволяє Катерині нуртувати багату душу читачів не стільки думками про добротворення та зло-халепо-почезання, скільки про-ви-пере-наснаженими моветонами ліричного сюжету.
Читайте творчість Катерини Калитко. Вона варта вашої думки.